Спогади — листя сухі,
всіх вітер розвіє їх всі.
З осені сані готуй.
Один на один —
нуль.
Листя, як думки,
вітер по кутках.
Ах…
Сані, сука, є.
Є!
А сніг — лише в мріях і снах.
Осінь
старалась насправді розмалювати в золото дні ці,
но плани всі ті — дірявий карман,
як вітер листя розніс, наче попіл, по куткам.
Сам.
Сам.
Сам.
Шелестом листя
під ногами знову зима без снігу,
і тільки морозець по шкірі,
і кава холодна, як поцілунок,
зі смутком на губах.
А місяць, мов старий годинник,
тікає за обрій, втомлений.
А лишаюсь один.
Сам.
Сам.
Серед цієї зими безлюдної,
серед цієї зими безвідмовної,
без снігу, світла, без тепла
в холодному душі,
но не з холодом у душі.
Аби зігрітись обійму кота,
з ним живемо душа в душу.
А морозець у каві залишає слід
немопітний, крихкий.
В перші заморозки лід тонкий.
Падають листя, як мрії,
крутяться в колі її.
Зимові плани пусті,
всі знову ми на нулі.
Мрії на краще — химери,
час розвіє, як папери.
Нас…
Сані готові,
але весна вже на носі.
Весна вже на дворі.
Осінь
старалась насправді розмалювати в золото дні ці,
но плани всі ті — дірявий карман,
як вітер листя розніс, наче попіл, по куткам.
Сам.
Сам.
Сам.
Шелестом листя
під ногами знову зима без снігу,
і тільки морозець по шкірі,
і кава холодна, як поцілунок,
зі смутком на губах.
