Вихорем сокіл злинає до неба,
До зір незабутніх надій.
Боже! Нам іншого шляху не треба,
Хоча він безмірно важкий.
Жовто-блакитний стяг підіймаєм,
З тризубом йдем до мети.
Болем за неньку серце крає,
Любов’ю його освіти.
Україно!
Золото сонця радо манить.
Україно!
Чистого неба сяє блакить.
