Він пам’ятає мамині слова
Та батьків погляд стримано-врочистий
І знає, що повернеться в життя,
Де обірвали сон його барвистий.
Ще треба трохи поля перейти
І розігнати хмари блискавичні,
Щоб забуяла травами земля
Та ластівки гніздили діток звично.
Дай, Боже, сили, духу, дай добра!
Щоб сльози висхли в ріках непогоди…
Кохана дівчина щаслива й чарівна
Зустріла, як годиться з перемоги!
Він пам’ятає мамині слова
Та батьків погляд стримано-врочистий
І знає, що повернеться в життя,
Де обірвали сон його барвистий.
