Випити б до дна гіркої,
Так, щоб з очей аж сльози,
Оскома від терпкої.
Я пам'ятаю, звідки я і хто я.
Да, буває, с*ка, шось душі нема спокою.
Випити я мушу щось, що зігріє тіло й душу,
Поки не поклав ще
Мушу.
Пробачте,
Пробачте за пісні ті сумні всі.
С*ка, шо ж ми люди всі такі складні?
Да, бувало, жорстко приземлявся,
Но не було ще такого, шо би впав і не віджався. Сам.
Завжди була соломинка та, за яку чіплявся,
З останніх сил до берега вертався. Сам.
Да, дякую, дякую усім, хто зустрічався.
Да, бувало, буксував, но завжди вигрібав.
А це життя:
Хтось, ху*зна хто, зайшов і в руки дав,
Но куди? Шо? І як?
Ні*уя не сказав,
Ні*уя не показав.
Но поки я ще тут,
Я стою і к*рю.
Боже, дай розуму,
Наповни душу мою.
Якщо ти ще не вмер,
Якщо ще ти є,
Залітай, затягнись,
Посидим. Питання є.
Дякую, шо я тут
Я стою і к*рю.
Боже, помилуй душу мою.
Якщо ти ще не вмер,
Якщо ще ти є,
Залітай, затягнись,
Посидим,
Посидим,
Посидим.
Питання є.
Да, буває, шо лягаєш спати зранку,
В голові пи*дець, як після п'янки, да.
Да, буває, часом маю що сказати,
Но частіше граю у мовчанку.
Да, буває, бувають ночі довгі,
Коли сам серед сплячих,
Як свята, чекаєш ранку.
Досі мрію про куток свій,
От би з сином ще посидіти на свому ганку,
На світанку.
От би ше вернутися в то літо,
Безтурботне.
Хоч приснилось би,
Років зошість десь мені,
Ніби з дідом йдемо в магазин за хлібом свіжим.
Но я виріс там, за розкладом, де сон і ігри.
Якщо не б'єш, то б'ють тебе – такі от ігри.
Або верблюд, або ти тигр.
Но поки йдеш тут шлях свій,
Будь крепким, як горіх грецький.
Життя зіткане з тисяч спроб і помилок.
І ким би ти не був,
І ким би ти не був,
І ким би ти не був.
Народжений на бій під сонцем.
Зариють все одно в дерев'яній чи в золотій коробці.
Но поки я ще тут,
Я стою і к*рю.
Боже, дай розуму,
Наповни душу мою.
Якщо ти ще не вмер,
Якщо ще ти є,
Залітай, затягнись,
Посидим.
Питання є.
Дякую.
Дякую, що я тут.
Я стою і к*рю.
Боже, помилуй душу мою.
Якщо ти ще не вмер,
Якщо ще ти є,
Залітай, затягнись,
Посидим,
Посидим,
Посидим.
Питання є
