Ні, він не повернеться звідти,
Ні, він не прийде уночі.
Знов не принесе ті квіти,
А душа його вже... вдалечі.
Ти ще ночами надієшся,
Плачеш в подушку мабуть,
А степовий порох віється,
Додому засипа йому путь.
Останнім був погляд у небо,
Лишились слова на вустах,
Бо плакать за мною... не треба,
Бо сльози - це пил на очах.
Але він ще повернеться з вітром,
Завіє в шпаринку в вікні,
Пелюсток зворушиться з квітки,
Троянди, що цвіла навесні.
Ні,нема сенсу чекати,
Нема чого вдалеч глядіти,
Треба лише помолитись
Так схожі ж на нього діти....
