Може, десь мене чекають рідні береги.
Може, десь я підійму вітрила кохання,
Вітру тихому скажу: «Забери страждання».
А коли зоря зійде над далеким шляхом,
Я за щастям полечу в вись небесним птахом.
І нехай життя тече, як ріка бурхлива, —
Бо душа моя жива, молода й щаслива.
