Крок чи два, можливо просто погляд
Це небагато, я не тривога, ні
Доторкнусь до тебе, пальцем чи подихом
Хоч би словом, дай я скажу
Ти ховаєш слова в собі, мовчиш на мене знов
Я хвилююсь, риюсь, не сміюсь, і маюсь знов
Сама спробуй, ти зачерствієш, та я не кращий,
Пост-панк і не більше треба.
Що ти кажеш? А, ти мовчиш, прости
За що? Я розберусь, я просто нісенітницю несу
Збоку багато хто подумає, що є ми тут
Але нема нікого, це просто все зло
Ти ховаєш слова в собі, мовчиш на мене знов
Я хвилююсь, риюсь, не сміюсь, і маюсь знов
Сама спробуй, ти зачерствієш, та я не кращий,
Пост-панк і не більше треба.
Слова пусті, і в них нічого нема
Кажуть, чи мовчать, що я був тим, хто тобі не потрібен
Наче немає інших, про кого б пліткувати
Шістнадцять сімнадцять, на вокзалі, я чекаю на тебе...
Чекаю... чекаю...
На вокзалі...
