На вулиці тиша спить, по небу пливе блакить.
Повір, що не спить, — тільки мама.
Вночі тихо дверь відкриє, — завжди сина зустріне,
Повір, що не спить, — тільки мама.
Вночі тихо дверь відкриє, — завжди сина зустріне,
Повір, що чекає — тільки мама.
І з нею я разом зріс, і радощі з нею ніс.
І пісні ніхто не співав — тільки мама.
За роки, за смуток й біль, за сум тих важких доріг,
Пораду мені дає — тільки мама.
За роки, за смуток й біль, за сум тих важких доріг,
Пораду мені дає — тільки мама.
