Де той ранок, що нас розбудив?
Де той сміх, що у вітрі летів?
Наші мрії були ще прості.
Ми не знали про біль житті.
Сонце гріло нас неба ясне
І здавалося вічне усе.
Та промчав наче вітер той світ,
Залишивши лиш погатий слід.
Час, який вже ніколи не повернути.
Ні словами, ні снами не обернути,
Як вода між долонь.
Він тече і назад не веде нас вже.
Час, який вже ніколи не повернути.
Ні словами, ні сломи не обернути.
Ми тримаємо ту мить в глибині,
Де живе наше вчора в душі.
