Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок не має,
А хто в приймах не буває —
Той горя не знає.
А я — приймак, а я — приймак,
Гой, я горе знаю:
У лавченьки під боченьки —
Та й спати лягаю.
Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок не має,
А хто в приймах не буває —
Той горя не знає.
Як поїхав приймаченько
У поле орати,
Та й не дала йому теща
Хліба, солі взяти.
Оре, оре приймаченько,
На шлях поглядає,
Усім жінки несуть їсти,
А йому не має.
Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок не має,
А хто в приймах не буває —
Той горя не знає.
Їде, їде приймаченько,
У дудочку свище:
— Давай, тещо, хліб і сало,
Їде приймачище!
Не встиг же приймаченько
На лавочку сісти,
Наказала йому теща:
"Неси курам їсти!"
Щоб ті кури поздихали
І хата згоріла!
Ой, як мені приймацькеє
Життя надоїло.
Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок не має,
А хто в приймах не буває —
Той горя не знає.
Цвіте, цвіте черемшина,
Ягідок не має,
А хто в приймах не буває —
Той горя не знає!
