обмануті надають словам надмірну вагу
пишуть їх в зошит збирають в дорожню сумку
пам’ятаю як правда торкалася її губ
торкалась моїх і була поцілунком
зневірені творять ідеї для віровчень
б‘ються у барах кидають себе на війни
забуваю що саме знімав із її плечей
пам’ятаю родимки та ластовиння
принижені знають ціну чужим правам
очолюють мітинги йдуть у найманці
пам’ятаю розмови під покривалами
із замовчуваннями із зізнаннями
і перш ніж зійти із рейок мов той вагон
щастя на яке розраховують лиш зухвальці
було так близько що торкнулись його
на ньому наші відбитки пальців
і от ти стоїш в паралельному вимірі
де очі ті самі але вже запилені
де все що було остаточно знецінено
нема магнетизму нема більше фізики
обітниці наші проспівані дітьми
якими ми разом з тобою були
це втрачений рай сповнений нашої щирості
слова більше небо для нас не відкриють
обітниці наші проспівані дітьми
якими ми разом з тобою були
це втрачений рай сповнений нашої щирості
слова більше небо для нас не відкриють
обітниці наші
наші відбитки пальців
слова більше небо для нас не відкриють
