Стікай,
по запʼястям моїм мов солодким опіком
Нехай,
вже згоріли мости і не знаєм хто досі ми
Давай,
Доки тягнеться мить і ще гоються рани
Лиш мить,
Ми згадаємо знов,що було поміж нами!
Знову ти близько-я втечу
Знову я ніжно-досхочу
Це божевілля,чи я безсильна?
Я згораю і знов лечу.
І за пітьмою завжди день
Новий ковток для твоїх легень
Це божевілля
Чи я безсильна?
Бо ти знаєш давно що твій опіум я!
