А я чекаю змін, щоб видихнути глибоко,
почути інший звук, не чути викриків з високого.
Відчути пульс надії, чи хоч малесенький натяк
на те, що завтра вже не буду, як на дні віків, бідняк.
Не від світу цього, незримий споглядач,
в полоні звичних драм, в цім болоті невдач.
Де кожен крок – лиш запах того, що було,
і прагнеш чути краще – а знов ллється зло.
Верніть мені мій дві тисячі сьомий рік...
