По землі весна гуляла, людям щастя
Роздавала, жменями сипала, сипала...
Розстилала по землі барвінкові постілі,
Сіяла квітами, квітами...
Дівчина-дивоцвіт підходить до воріт
Дивиться в далину й жде, й жде...
Очі замріяні, губи калинові,
Чом же коханий не йде?..
Вже від Криму до Карпат розпускає віти сад,
Ллється почуттів тепло, наче джерело...
Серце мліє від чекань, шаленіє від зізнань,
Радістю душа цвіте, то кохання йде!..
Вже від Криму до Карпат!..
