Подивилась ясно,— заспівали скрипки!
Обняла востаннє,— у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі!
Знав я, знав: навіки,— промені як вії!
Більше не побачу,— сонячних очей.
Буду вічно сам я, в чорному акорді.
Промені як вії сонячних очей!
