Пробач, мала, нас не відпустять.
Сама зустрінеш новий рік.
Ти пишеш що, війна - безглуздя,
Та я до неї майже звик.
Чогось, мала, нас не міняють.
Ми стоїмо на передку.
Ти пишеш: мужики «линяють»,
Ховають голови в піску.
Сідай, мала, за стіл різдвяний.
Я задля цього в бліндажі,
І Бог від крові з нами пʼяний,
Здирає тіло від душі.
Налий, мала, мені узвару
(Хай почекає до весни).
Давай молитися на пару
І відвикати від війни.
