І знов дощі змивають наші мрії,
І знов шляхи розводять в різні дні.
Та серце ще шепоче ледь живії
Слова любові, що згоріли в тишині.
І знов тумани застилають очі,
І знов дороги губляться в імлі.
Та я твій подих чую серед ночі,
Мов крик забутий у глибокій самоті.
