Що робити, коли іде дощ,
І чомусь губляться слова?
Телефон теж мовчить, тож —
Привід є сісти біля вікна.
Краплі рвуться у дім, проте —
Лише втомлений слід на склі.
Відкидаю думки про сумне
Та ще б мати очі сухі.
Він знав, що з нею все світліше,
Вона — що він вернеться знов.
І дотик, що без слів — ясніше.
І парасолька хоч одна на двох...
Одкровення — як другий шанс,
У прогнозах душі — тепло.
А похмурі тіні образ —
У калюжах пішли на дно.
І чим глибше вникаєш у суть,
Тим вже менше бажання кричать.
Всі дощі коли-небудь пройдуть
І всі хмари, що в небі висять.
Він знав, що з нею все світліше,
Вона — що він вернеться знов.
І дотик, що без слів — ясніше.
І парасолька хоч одна на двох...
Що робити, коли іде дощ,
Але сонця прагне душа?
Не ховай тривоги під плед —
Щоб швидше минула гроза.
Коли іде дощ...коли іде дощ...коли іде дощ...
