І досі чую, як смієшся ти,
Осінь в серці не хоче йти.
Твоє ім’я — як тихий дзвін,
Що не згасає серед хвиль.
Осінь, неси мене туди,
Де вперше я дививсь в її очі.
Там, де все було живим,
Де навіть дощ здавався ночі.
Осінь, неси мене назад,
Де вона сміялась без причин.
Я не забув — просто час
Залишив нас між вітром і снами.
