Вишивала мати cинові сорочку.
Що тобі нашити, любий мій синочку?
Кольором калини вишийте кохання,
Щоб у всій родині було в нас єднання
Кольорами неба вишивайте волю,
Бо як в ній потреба, то погана доля.
Кольором від жита, хай цвіте достаток.
Бо в тій хаті ситі, де великий статок.
Кольорами терну, ви при всі хотіння,
Вишивайте, мамо, смуток та терпіння.
Що просив ти, сину, того не зробила.
Хтось зрубав калину, що цвісти хотіла
