Пою коні при Дунаю
Та й думаю, та й думаю:
Коні карі, коні сиві, —
А я молод, нещасливий...
Ой чому ж я так нещасний?
Чом не козак, чом не красний,
Чи мій палаш не острений,
Що мій світок засмучений?
Світ широкий, сонце гріє, —
Від заходу вечоріє,
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі.
