Вона не знає молитви,
Просто ворушить губами.
І сіється сніг чи порох
На вії, мокрі від сліз.
Просто їй хочеться жити
Поміж людьми й голубами,
Коли на екрані титри
І світ іде під укіс.
Вона промовляє: “Боже…”.
А далі - слова змішались.
Бог же найкраще знає
Тих кілька класичних фраз.
Про що їй його просити,
Коли вже ніхто не зможе
Перемотати стрічку
Чи дати чіткий наказ?
