Ніхто ніколи не казав, що я не впораюсь
Чому тоді мені аж так, важливо вам подобатись
Я ніби проживаю не свою історію
А той хто ії написав, покинув аудиторію
І дивиться зі скелі вниз, він памʼятає що колись
Так само важко в гору ліз
Ну і дивись, ну і дивись
Я буду там де йдуть на біс
І проливають сотні сліз
Аби нарешті стати кимсь
