Завіяла зима
Подих наших мрій,
І ти вже не моя,
І я уже не твій.
Хто винен ти, чи я ?
Чи недовіра зла ?
Що долі течія,
Нас тихо розвела.
Сказала ти прощай,
А я сказав прости,
Але чомусь мене
Не чуєш ти.
Сказав прости-прости,
І я тобі прощу.
До мене повернись
Хоч краплею дощу.
Як з іншою вино
Наллю в бокал пустий,
Відчую всеодно,
Що поруч мене ти.
Бо справжні почуття
Для серця не чужі,
Не викреслиш з життя,
Не викинеш з душі
