На цій струні тримаємось всі ми
В твердих словах ховаємо тривоги
Коли зійде запеклий дим війни
Згадаєм знов забуті вже дороги
Ми заберем в майбутнє тихий жаль
І смуток днів, розтрачених війною
І пам’ять, мов обпалена вуаль
Накриє рани теплою сльозою
Наші вікна не сплять
В них незгасно горять
Наші серця і руки
Ніжні руки обіймають маля
Знову ранок прийде
І зболіла земля
Буде гоїти рани
І чекати, щоб розквітло життя
