Не маю нічого, лиш руки як крила,
Тремтять над останнім: "Привіт".
Ти вкотре приходиш, зриваєш вітрила,
І знов залишаєш мій світ.
Не вмію літати, боюся питати, —
Давно ж тут ніхто не літав.
Тут люди існують без часу і дати,
Ніяк не доставлять листа.
Тебе ховаю в грудях,
Останнє світло в людях
Нікуди заблукавших не веде.
Як світ зіжметься в крапку,
Що стане тісно й слабко,
Я буду з тих, чужих тобі людей.
Чужих людей.
