Чую сигаретний дим,
нагадаю собі ним тебе.
І в кінці кінців не дивно,
що людина для людини
віддає своє єдине,
не дає собі піти.
І для мене, певно, не важливо
чи даси мені це ти...
Тільки не прощайся назавжди,
я не відчуваю, що готова знову
зникнути в обіймах самоти
в тебе...вдома.
Просто випадковий збіг
змінює всі плани і збиває з ніг,
сотні напівсонних днів
склянка повна лиш напів,
бо ти
вирішив за нас обох:
«надто сильна не любов
між нами».
Я б летіла стрімголов,
тільки щоб знов і знов
притиснути руками.
Тільки не прощайся назавжди,
я не відчуваю, що готова знову
зникнути в обіймах самоти
в тебе...вдома
Вдома...
