Кожного дня у вагоні метро
Я дивився на обличчя людей
І там де іскра блищала раніш
Пусто
Кудись подівся з очей вогонь цей
Очі чиїсь затягнув телефон
Хтось у підлогу свій погляд втупив
А хтось подивився в очі мені
На мить
Злякався і швидко погляд відвів
Їхав потяг в нікуди
Я шукав вогонь в пітьмі
Та не знайшов
Я замерзав
Вечір місто полонив
Загорілися вогні
Але не ті
Що я шукав
Горіло все
Окрім
Очей
