Твої очі – це небо, безкрає, живе,
В них сірий дощ мою душу зове.
Я зупинюсь, щоб тебе відпустити,
Бо любов – це вміння давати і жити.
Мій потяг життя у світи далі мчить,
Твоє ім’я – як зірка, що завжди горить.
Ти – моя муза, та час наш минув,
Але цей вогонь я в собі збережу.
