Він кладе ножа і книжку,
В свій чемодан.
Старий світ на ладан диха,
Тріщить по швам.
Пальці бʼють червоні кнопки,
Рве порядки і волокна,
Миру голуби сховали голови,
Затушує міста гамір його лице,
І веде залізний намір змінити все,
Перетнути крайні грані,
В місце де глибока рана кличе,
Йде людина йде.
Поламані рятувати душі,
Поламані в небі і на суші.
