Я живу від мами зовсім недалечко,
Стежечка до неї в’ється бережком,
Де ромашки білі, де пахучі трави,
Стежечка вузенька, що веде до мами.
Що веде до батька, що веде до хати,
Де зростав я з друзями і хотів літати.
Там, де моє слово в пісню перелилось,
Де щоднини БОГУ щиро всі молились.
Стежечка до мами в’ється берегами,
Я біжу до неї босими ногами.
Попід річку стелиться і попід сади,
Заведе мене додому, де мої батьки.
Стежечка вузенька бережечком в’ється,
Що веде до мами, що веде до серця.
Серденько у неї, хоч сльозою вмите,
Та уміє щиро всіх дітей любити.
Як не згасне сонце, зморене віками,
Так любов не гасне у серденьку в мами,
Пам’ятайте, діти, стежечку вузеньку,
Що веде до хати, де чекає ненька.
Стежечка до мами в’ється берегами,
Я біжу до неї босими ногами.
Попід річку стелиться і попід сади,
Заведе мене додому, де мої батьки.
