Запалало білим болем
Чорне поле, чорне поле...
Затужила, заячала,
Закричала, мов чужа,
Заніміла і застигла
Понад полем охололим
Біла птаха, білий янгол,
Чи засніжена душа...
А навколо: голо-голо
Вже й не чути болю, голос
Роз'їдає чорне поле...
Сон пекучий, мов іржа,
І мільйон сніжинок - голок,
Ніби п'явиці у горлі,
Може янгола, чи птахи,
Чи розп'ятого вірша...
