Одинока птаха, розкажи мені,
Де ти літала, що ти бачила,
Як палав Херсон мій рідний у вогні,
Я кричала, я не вірила.
Я питаю Бога, як це сталося,
Чом ти не зберіг мій милий дім,
Скільки доль, життів невинних обірвалося,
І над полем дим, лиш дим…
Там,
Де цвітуть дерева,
Там,
Де війни не треба нам,
Лиш примарний сон -
Болить душа за мій Херсон.
А тут -
Вистоїмо, знаю,
Тут,
Ти мене чекаєш,
Ти,
Один ти на мільйон,
Рідний мій… Херсон
Одинока птаха, де сім’я твоя,
Де твоє гніздо, де твоє дитя,
Злії вітри все забрали, не спитали,
Ти тепер така ж, як я.
Та настане знов весна в душі моїй,
Закінчиться ніч, цей жахливий сон,
У країні сильній шлях до нових мрій,
Там, де квітне мій Херсон
Там,
Де цвітуть дерева,
Там,
Де війни не треба нам,
Лиш примарний сон -
Болить душа за мій Херсон.
А тут -
Вистоїмо, знаю,
Тут,
Ти мене чекаєш,
Ти,
Один ти на мільйон,
Рідний мій…
Так, там
Вистоїмо, знаю,
Ти,
Мене ти дочекаєшся
І закінчиться цей примарний сон,
Ми будем разом,
Рідний мій Херсон.
Рідний мій… рідний мій…
Херсон
