я комплексую все життя щоб не бути нездарой
на кожном кроці своє я називати невдалим
треба побачити усе саме гірше навколо
думати що виліз та повільно страждати від того
моногамно все руйнується всі твої вигадки
всі гарні спогади зі мной але всі вони вимерли
чьорний сніг за вікном мене кличе на танці
сира земля не потепліша від купи дотацій
я не хочу нормально мені потрібна утопія
не медетується чомусь, коли потрібен допінг
з екрана бачу я годинами біль та страждання
якщо все емуляція тут поганий дизайнер
з піной біля рота завжди кричати за чесність
та зрозуміти що сьогодні це привід пофлексить
я у вісні стою на краю серед оточення
якщо мене нема то тут залишився мій почерк
спазми не проходять вже від одной нозепама
лакшері життя побачити досі є в моїх планах
нажаль майбутьне не прозоре та дуже розмилине
з кожним кроком від нього не справляются хілери
рідне місто старіє там разом з батьками
я з тих районів де тебе не запросять на каву
моє сердце ще з вами я пішов за голосами
не закінчую цей день бо ненавиджу ранок
фая, ми зустрічаєм знову весну
дуже складно стало жити бо страхи не пропадуть
я уявляв все це як шахи де тільки важливий хід
світ змінився тому все що від тебе діли на три
твоя правда, напевно не буде вже футурами
нас примушують життя пережити все на спідрані
все залежить від старих, що не виглядає прогресом
перспектива на майбутьнє потроху вводить в дипресію
ми одягали маски щоб не розносити вірус
це було найменше що могло б зачепить моє тіло
привіт, я досі хочу ще поговорити
за що сильніш переживати тут круте як спінер
парадокс Фермі не бачить вже цивілізацію
просто пилинка яка скоро заплатить за працю
глобальний сенс не існує немаючі цілі
ми світло в космосі, давно неіснуючий вирій
моє оточення тепер уже все по за зоною
замість години я всього витрачаю 3 слова
немає справжного нічого або я не бачу
трепа апдейт і я чекаю великого патчу
