Пацани, я так хочу додому:
Там, де батько сидить в гаражі,
Мама музику ставить знайому,
Аби легше було на душі.
Там на стінах - сімейні портрети,
У серванті - старенький кришталь,
На книжкових полицях - поети.
Там не видно окоп і шпиталь.
Пацани, я боюся сконати,
Мені сниться ночами полон.
У тилу закінчились донати,
Поки фронт доїдав свій шеврон.
Пацани, як загину - не киньте.
Відвезіть мене в рідні місця,
Де дворами ще бігають діти,
Під балконом шумлять без кінця.
Пацани, ми ж отут - не за гроші,
Перемогу за них не купить.
Ми не стали ховатись у Польщі,
Щоб на відстані неньку «любить»…
Ти до кого говориш, солдате? -
Медсестра замінила бинти.
Він поглянув на білу палату:
Де ви, воїни? Де ви, брати?..
