А я дівка норовлива зранку і до ночі
Люблю хлопців зачепати та не дивлюсь в очі.
Степану, Йвану, Михайлу голову скрутила
Так, що досі виглядають: «Де ж ти, моя мила?»
Один під плотом чекає – серденько бентежить,
Так запала йому в душу аж від вчора стежить.
Другий в полі цвіт збирає має вже мороку.
Третій себе виряджає. Я поглежу збоку.
Ой, дівка норовлива,
Ой, да така вродлива.
Ой, хлопці очі косять,
Ой, ой…
