Ми скажені собаки, що стали серед своїх чужі,
Але підступні демони ступили об наші шиї ножі
Ти почуєш цей голос лише в рамках частотної мережі,
Але наші історії життя, бро, сотнями підуть в тиражі.
Хтось піде зовсім брудним, засипаним в бліндажі
Поки хтось плещиться там, куди на зиму відлітають стрижі.
Поки ваші холодні серця схожі на полежавші коржі,
Тут наші кращі мужі віддаючи життя тримають рубежі.
І біс на плечі тихо вселяє, що краще буде в печі,
Що свобода захована в скронях та старому ружжі,
Але свобода душі то омана, по типу як в оптичному міражі.
Держава відправила рідних, повернулись вже якісь зовсім чужі.
Маєш голос, то не стримуй, а давай скорше кажи
Маєш зір, брате, то відрізниш правду від лжі.
Виявляється душі з металу, легко піддаються іржі
А в темряві добре видно, як ноги підійшли до межи.
Там де вітер з від усіх щілин дме
Де вже не росте трава і лютує зграя гієн
Там де сонце ворог всьому що давно вже неживе
Ми прийдем туди і заберем своє
Заберем своє
