Та чому же, та чому же, дощик крапає в калюжах?
Я іду по цих калюжах, може, ти мені байдужа?
Вітер в спину мені дме, ця зневіра мене вб’є!
Думав я, що це вже знак, а виходить все не так.
А виходить все не так, і це зовсім вже не знак.
Ти від мене вдалині, і нелегко так мені!
