Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна...
Але осінь отой слід листям ще не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас!
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
