Nazarii Rubel - Живим вернись

Там знов земля здригається від болю
І ніч тривожно стукає в бліндаш
Він пригортає вишиту сорочку
Не стримуючи сльози на очах

І крізь дощі, крізь вибухи і втому
Коли душа знесилена кричить
У вишиванці тій живе кохання
Яке нагадує, живим вернись