Занадто відверто,
То зовсім не просто.
Не знаю, що тепер говорити.
Дякую каві, ранковому хмелю
За тихий безлюдний острів.
А серце у грудях,
Я знаю, не камінь.
Як пташка в неволі б‘ється.
Ти вперше любила,
Я востаннє.
Не плачем і не сміємся.
Тікай, не тікай,
Та чи можна від себе?
Життя було до,
Та чи буде без тебе?
Ми маєм на двох
Одне синє небо.
Ми тиха прониклива пісня.
Чого ж іще треба?
