На плівках Міндіча - вся гниль,
Якою вкриті міністерства.
А якже наш, солдатський, біль,
Відвага, чесність та братерство?..
На плівках Міндіча - позор,
Який ніколи не відмити.
Над ними - Бог (або актор),
І їм з гріхами тими жити.
Солдат іде крізь поле пішки,
Наплічник ріже хвору спину,
Аби міністр свої крадіжки,
Мов щур, прокручував спокійно?
Народу це не проковтнути!
Він з кровʼю виплюне розплату!
Ми не худоба - ми є люди!
Нам Бог дав право обирати.
