Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "Життя прекрасне!"
Так, життя прекрасне, а вона…
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль?
Так у світі повелося: я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь — ми усі розбіжимося
По деокупованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п’яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати — ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося: я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь — ми усі розбіжимося
По деокупованих містах.
