А на кухні – розмови, холодні, як сталь,
Про тих, хто лишив по собі лиш сліди.
«Ти чув? Він пропав». «А мені його жаль».
Секунда мовчання. Ковток води.
І кожне ім'я – це розбитий кришталь,
Що ріже долоні і серце.
Ми ставимо крапку, ховаєм печаль,
Якщо пощастить, то ховаєм і тебе....
