Павутиння літає в повітрі,
І на серці солодкий мінор.
Пахне листям, дощами і вітром
Цей прощальний осінній узор.
Підіймаю свій погляд до неба,
Десь далеко лунає їх крик.
І нічого казати не треба,
Я до суму такого вже звик.
А журавлі, а журавлі
Летять у вирій, забираючи дні.
А журавлі, а журавлі
Лишають в серці ностальгії вогні.
Золотий килим парк покриває,
Я ступаю по ньому один.
Кожне дерево в снах оживає
Із далеких, щасливих годин.
