В блакитних ночах, безмежних очах твоїх я заблукала.
Та правда одна – лиш вільна жива буду я.
Не плач, не ридай, ми серце не край, в омані не ховайся.
Ми в різних світах шукатимем шлях крізь терни.
Знову вітер за тобою звіє сліди,
Навздогін не озовуся – просто іди.
Нашу пристрасть і жадання змиє дощем.
Скабкою в душі лишиться солодкий щем.
