Ой, на горі солома горіла,
Там дівчина вечерю варила.
Кипи, кипи, вечерийко, стиха,
Десь немає мого жениха.
А вечеря стиха закипає,
А миленький на поріг ступає.
– Сідай, милий, сідай на порозі,
Та й розкажи, що чув у дорозі.
– Чув я, мила, чув я, чорнобрива,
Що є в тебе маленька дитина.
– Ходи, милий, з порогу до хати,
Я тобі всю правду буду казати.
Була в мене циганочка люба,
Вона в мене дитину забула.
– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не така це циганська дитина.
Бо циганське чорне й кучеряве,
А то біле, ще й личко рум’яне.
– Ходи, мила, до стодоли спати,
Там ти маєш всю правду сказати.
До півночі всю правду повіла,
А з півночі голова злетіла.
– Ой, дав би я одну корову,
Хто би підняв молоду дівчину.
Ой, дав би я корову з телятком,
Хто би підняв миленьку з дитятком
