Чорним дивом з трубині душі летять,
Як пусті обіцянки і фрази.
Наче жах порожнечу від гаслих багать
Розчиняються в темряві часу.
А на станціях знову безлюдний перон.
Порожніють пласкатні вагони.
Хтось натисніть стоп кран, зупиніть марафон,
Бо попереду прирва каньйону.
