Вона знайома тут з усіма,
і тішиться життям, ніби грою.
Вона приходить сюди сама,
і пʼє сама, і танцює з собою.
І ніч, як поранення ножове,
і вже не важливо, що сталося з нами.
Ніхто не знає, де вона живе.
Мабуть, вона і сама не знає.
Але щось у світі і далі працює,
щось у світі триває неначе.
Доки вона сміється й танцює,
доки вона танцює і плаче.
І хай цей світ набереться терпіння,
хай він забуде про власні втрати -
в неї ще є це важливе уміння:
уміння закохуватись і танцювати.
