Сталеве серце України
Безжально вирване з грудей
Червоні як завжди калюжі
Але не від руди то кров дітей
Згораю як чавун в мартені
Ненависть наче сталь кипить в мені
Навіки затонула жалість
В затоплених кар’єрах десь на дні
Там де життя, як пісня лилась
Там де колись лунав дитячий сміх
Там де навіки залишилось
Четверте квітня… Тиша… Кривий Ріг…
